Середнє царство – період давньоєгипетської історії, що тривав з 2005 до 1715 до н.е. Країна була об’єднана під одним правителем, економіка та культура розвивалися. Управління було більш централізованим, з’явилися нові форми державного контролю. Середнє царство було періодом плодовитого мистецтва та розквіту релігійних вірувань. Однак, пізніше, з появою внутрішніх конфліктів, цей період завершився падінням та розпадом держави.
Політичне життя в Середньому царстві
Середнє царство в Єгипті, яке існувало приблизно з 2005 до 1715 до н.е., було періодом стабільності та розвитку. Політична система в цей період була мало демократичною, адже всю владу мав фараон. Однак, в середньому царстві фараони були менш авторитарними, ніж в стародавньому царстві, та більш активно використовували радників та ради для прийняття рішень.
Фараони середнього царства розширили контроль над територією Єгипту та почали будувати нові будівлі, у тому числі оборонні стіни та фортеці. Вони також розширили торгівлю з іншими країнами, що збільшило багатство та процвітання Єгипту.
У цей період було створено нові державні установи, такі як військові установи та адміністративні центри. Крім того, було створено систему відшкодування для робітників, які працювали на будівництвах фараонів.
За часів середнього царства розвинулися нові релігійні практики, які покладали більше акценту на віру в душу та її подальше життя після смерті. Це змінило підхід до могильної культури, що призвело до збереження багато цінних артефактів.
Узагалі, політичне життя в середньому царстві було спрямоване на збільшення могутності фараонів та забезпечення стабільності країни. Вони використовували різні засоби, щоб зберегти свою владу, в тому числі техніки образи та міфології. Однак, цей період також відзначився зростанням демократичних тенденцій, як наприклад, відкритість до порад інших учених та радників фараона, які могли давати поради з питань внутрішньої та зовнішньої політики.
Крім того, середнє царство було періодом економічного зростання, що зумовило розвиток ремесла та торгівлі. У зв’язку з цим з’явилися нові професії та соціальні класи, які вплинули на політичну систему. Наприклад, купці та ремісники набували більшого впливу на суспільство та можливість відстоювати свої права.
Хоча фараони володіли всією владою, вони не могли протистояти всім соціальним групам в країні, які мали свої інтереси та потреби. Саме тому фараони були змушені уважніше слухати думку представників інших соціальних класів та забезпечувати їхні інтереси.
У цей період також було створено багато нових мистецьких шедеврів, які відображали процвітання Єгипту та його культуру. Це створило сприятливу атмосферу для розвитку науки, літератури та філософії, що дало поштовх до більшої свободи думок та ідей.
Отже, політичне життя в середньому царстві відображало процеси розвитку суспільства та його політичну еволюцію. Хоча фараони мали владу, вони були змушені враховувати думку інших соціальних груп, а економічний розвиток стимулював зростання нових соціальних класів та професій. Все це створило передумови для подальшого розвитку єгипетської цивілізації.
Об’єднання країни
Середнє царство (2005-1715 до н.е.) в Єгипті було періодом політичного, економічного та культурного процвітання. Однією з найважливіших подій цього періоду було об’єднання країни.
Перед тим як об’єднати країну, було необхідно визначити її межі. Тому в середині 3-го тисячоліття до н.е. було створено 42 номи – територіальні одиниці, які мали своїх головуючих і були управлінні місцевими вождями.
Об’єднання Єгипту відбулося під керівництвом Ментухотепа II, фараона з 11-го нома, який зміцнив свою владу на території верхнього Єгипту, а потім здійснив похід на нижній Єгипет і підкорив його. Після об’єднання країни, Ментухотеп II створив централізовану державу, яка включала всі номи.
Після об’єднання країни, фараони розпочали реформи в управлінні державою. Вони встановили нові стандарти для обміну товарами, створили нові закони та організували нову адміністративну систему. Також було здійснено реформи у сільському господарстві, що сприяло збільшенню врожаїв та розвитку торгівлі.
У цей період також з’явилося нове мистецтво, яке відображало нову епоху в історії Єгипту. Фараони розпочали будівництво нових храмів та палаців, які стали символами влади та розквіту держави. Також почали будувати піраміди – споруди, які символізували вічність та владу фараонів над країною.
Отже, об’єднання країни в Середньому царстві було важливим історичним подією, яка дала поштовх розвитку країни в багатьох сферах життя. Управління державою стало більш централізованим та ефективним, що сприяло збільшенню стабільності та розвитку економіки.
Також об’єднання країни сприяло з’явленню нових культурних та мистецьких традицій. Були створені нові мистецькі твори, які відображали розквіт держави та влади фараонів. Це дало поштовх розвитку архітектури, скульптури, живопису та інших видів мистецтва.
Усе це стало можливим завдяки об’єднанню країни та реформам, які проводили фараони Середнього царства. Цей період в історії Єгипту залишився досить тривалим та значущим, вплив якого був відчутним протягом багатьох століть.
Соціальна структура та управління
Середнє царство (2005-1715 до н.е.) – це період в історії Давнього Єгипту, коли було встановлено стабільність і порядок після періоду розпаду і фрагментації під час Першого проміжного періоду. Соціальна структура і управління в цей період були дуже розвинені.
Соціальна структура Середнього царства була ієрархічною. На вершині був фараон, який був вважаний богом-людиною і мав безпосередній доступ до божественної влади. Нижче за рангом були чиновники, які управляли країною від імені фараона. Чиновники включали у себе військових лідерів, скарбників, суддів, призначених міських управителів та інших високопосадових осіб.
Нижче за рангом були ремісники, селяни та робітники, які складали більшість населення. Селяни відповідали за вирощування харчових культур і виконували праці на фармерських полях, тоді як робітники виконували будівельні роботи та інші види ручної праці.
Управління Середнього царства було централізованим. Фараон та його чиновники мали повну владу над країною, і вони приймали всі важливі рішення. Уряд був організований в державних департаментах, кожен з яких відповідав за свою конкретну сферу управління. Спеціальні департаменти відповідали за військові справи, фінанси, сільське господарство, торгівлю та будівництво.
Також у Середньому царстві були створені нові законодавчі інституції, які регулювали життя в царстві. Були розроблені закони про власність, спадкування, шлюб, злочини та покарання. Ці закони стали основою для подальшого розвитку законодавства в Єгипті.
Крім того, управління Середнього царства було впливовим і на зовнішній політиці. Фараон вів активну дипломатичну діяльність, встановлював дипломатичні зв’язки з сусідніми країнами, вів війни та організовував експедиції для здобуття нових територій та ресурсів.
У Середньому царстві були встановлені нові технології, які допомогли підвищити ефективність виробництва та поліпшити життя населення. Були розвинені нові методи зрошення та орошення земель, що забезпечували високу врожайність. Також в цей період було розроблено нові методи будівництва, які дозволили будувати більш складні та масштабні будівлі.
У цілому, Середнє царство відзначалося стабільністю та процвітанням, що було можливим завдяки ефективному управлінню та розвинутій соціальній структурі. Велика увага приділялася культурі та науці, що сприяло розвитку літератури, мистецтва, медицини та інших галузей.
Економічне життя в Середньому царстві
Економічне життя в Середньому царстві (2005-1715 до н.е.) характеризувалося високим рівнем розвитку сільського господарства, ремесел та торгівлі.
Сільське господарство було основним заняттям населення. За цей період в Єгипті були розроблені нові методи землеробства, які дозволяли досягти високих врожаїв. Були зведені зрошувальні канали, що забезпечували воду для земель, що розташовувалися далеко від річок та озер. Урожайність збільшувалася завдяки використанню нових знарядь праці, наприклад, лемішного плуга, який дозволяв обробляти більшу площу землі за короткий час. Збільшення виробництва збільшувало внутрішній обіг, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел.
Ремесла також були дуже розвинені. У Середньому царстві з’явилися нові промисли, наприклад, виготовлення металевих виробів та скла. Виробництво текстилю, серед яких важливе місце займали лляна та бавовняна тканина, також розвивалося. Ремісники стали виготовляти різноманітні вироби, такі як скрині, меблі, посуд, прикраси та інші предмети побуту.
Торгівля в Середньому царстві була дуже розвиненою. Єгипет був важливим торговельним пунктом на маршруті між Середземним морем та Перською затокою. Він торгував з різними країнами, включаючи Сирію, Ліван, Крит, Кіпр та інші. Торгівля приносила значні прибутки, що сприяло розвитку економіки.
У цілому, економічне життя в Середньому царстві було досить стабільним та процвітаючим, що забезпечило розвиток культури та мистецтва. На приклад, у цей період з’явилися нові мистецькі напрямки та стилі, такі як “середньоєгипетський” та “амарнський”. Єгипетська література також розвивалася, були написані нові поеми, легенди та історії.
Національний дохід в цей період збільшувався, що дозволяло царству здійснювати значні будівельні проекти та військові кампанії. Зокрема, були зведені значні споруди, такі як храми, піраміди та інші будівлі. Також у цей період відбувся розквіт міської культури, що проявилося у зростанні населення міст та розвитку інфраструктури, такої як дороги, мости та інші споруди.
Управління країною в Середньому царстві було централізованим та здійснювалося зі столиці країни – міста Мемфіс. Фараон був найвищим правителем держави та мав безсумнівну владу над населенням. Держава була розділена на провінції, які очолювали намісники, що були підпорядковані фараонові.
Управління економікою та фінансами країни здійснювалося спеціальною радою, яка складалася з високопосадових чиновників. Вони контролювали торгівлю, збирали податки та забезпечували розвиток економіки.
Усі ці фактори сприяли розвитку висококультурного та процвітаючого суспільства в Середньому царстві.
Також важливим економічним аспектом Середнього царства був розвиток сільського господарства. Єгипетські фараони того часу активно використовували поливні системи, що дозволяло вирощувати різноманітні культури на великих площах землі. Зокрема, були вирощені пшениця, ячмінь, соя, бавовна, льон, а також овочі та фрукти, такі як виноград, фініки та інші.
Для забезпечення достатку населення та військової потужності держави, Середнє царство активно вів зовнішню торгівлю з сусідніми країнами. Єгипет експортував свої товари, такі як зерно, тканини, коштовності та інші, отримуючи відповідно імпортні товари. Торгівля здійснювалася як вздовж Нілу, так і за його межами, зокрема з країнами Середземномор’я та Близького Сходу.
Важливим економічним фактором була також розвинена система рабства. Раби були використовувані в сільському господарстві, будівництві, гірничій та художній промисловості. Хоча рабство було жорстокою формою експлуатації людей, але в Середньому царстві воно не було таким розповсюдженим, як у пізніших періодах єгипетської історії.
Отже, економічне життя в Середньому царстві було досить розвиненим та стабільним, що забезпечило процвітання культури та мистецтва, розвиток міст, сільського господарства та зовнішньої торгівлі. Управління країною було централізованим та здійснювалося за допомогою ієрархії чиновників, що виконували різноманітні функції, від збирання податків до управління військовими справами.
Сільське господарство
Середнє царство відноситься до періоду єгипетської історії між 2055 та 1650 роками до нашої ери. Сільське господарство в цей період було основною галуззю економіки й життя єгиптян.
Сільське господарство було організоване на основі системи іригації, яка була побудована в попередній період Стародавнього Єгипту. За допомогою каналів, річок і озер, вода доставлялася до полів, де вирощувалися основні культури, такі як пшениця, ячмінь, соя, бавовна, льон і овочі.
У Середньому царстві сільське господарство було досить розвиненим і зрілим. Фараони, що правили в цей період, підтримували розвиток сільського господарства шляхом будівництва нових іригаційних систем і підтримки селянської громади.
Основна робота в сільському господарстві була виконувана селянами, які працювали на землях фараонів. Селяни були організовані у громади, кожна з яких мала свою земельну ділянку. Селяни платили податки зі своїх врожаїв, які використовувалися для фінансування державних потреб.
У цей період також розвивалося скотарство. Селяни тримали корів, баранів і кіз для молока, м’яса і шкур.
Узагалі, сільське господарство в Середньому царстві було основною галуззю економіки й допомогло забезпечувати стабільність й благополуччя в країні.
Торгівля та ремесло
Середнє царство відноситься до періоду єгипетської історії між 2055 та 1650 роками до нашої ери. У цей період торгівля та ремесло були важливими галузями економіки й життя єгиптян.
Торгівля в Середньому царстві відбувалася на різних рівнях – внутрішній та зовнішній. Внутрішня торгівля відбувалася між різними регіонами Єгипту і забезпечувала потреби в різних товарах, наприклад, в зерні, овочах, фруктах, виробах з дерева і каменю.
Зовнішня торгівля відбувалася з іншими країнами, наприклад, з Нубією, Сирією, Палестинкою та Критом. Головними торговими центрами були міста на півночі Єгипту, такі як Мемфіс, Геліополіс і Геліополіс Магна.
Ремесло було також розвинене в Середньому царстві. У містах були центри ремесла, де виготовлялися різноманітні вироби, такі як кераміка, металеві вироби, текстиль і ювелірні вироби.
Ремісники були організовані в гільдії, які об’єднували майстерні різних ремесел. Ці гільдії контролювали якість виробів і регулювали ціни на них.
Узагалі, торгівля та ремесло в Середньому царстві були важливими галузями економіки, які допомагали забезпечувати стабільність і благополуччя в країні.
Культурне життя в Середньому царстві
Культурне життя в Середньому царстві було досить розвиненим і має свої особливості в порівнянні з іншими періодами єгипетської історії.
У цей період розвивалася писемність. Єгиптяни використовували письмо, щоб фіксувати свою історію, релігійні тексті та адміністративні документи. Також у Середньому царстві були створені перші папірусні свитки.
У цей період також з’явилися нові форми мистецтва. Наприклад, з’явилися нові форми витонченого рельєфу на стінах храмів та гробниць, які зображували людей, тварин та рослини.
Також в цей період розвивалися науки. Єгиптяни вивчали астрономію, математику та медицину. У них були розвинені знання про людський організм, профілактику та лікування хвороб.
У Середньому царстві також розвивалася релігія. Центром релігійного життя були храми, які були центрами культу, а священики грали важливу роль в житті країни. Також у цей період почали з’являтися перші муміфікаційні обряди, які мали зберегти тіла знатних осіб після смерті.
Узагалі, культурне життя в Середньому царстві було різноманітним та розвиненим, а Єгипет став однією з найбільш впливових країн того часу.
Релігія та міфологія
У Середньому царстві релігія та міфологія відігравали важливу роль у житті єгиптян. Вони вірили в багатобожжя та віддавали шану різним божествам.
Один з найбільш поширених культів був культ Ра, сонця. Ра був найвищим божеством та давав життя та світло всьому на землі. Також були популярні культ Амона, культ Озіріса та Ісіди, культ Сета та інших богів та богинь.
У Середньому царстві розвивалися також ідеї про життя після смерті. Єгиптяни вірили, що після смерті душа людини продовжує існувати в іншому світі, який називався Дуат. Для того, щоб забезпечити собі успішний перехід у потойбічне життя, єгиптяни муміфікували свої тіла та складали в гробниці з предметами побуту, їжею та напоями.
У міфології Середнього царства багато уваги приділялось історіям богів та богинь. Наприклад, міф про бога Осіріса, який був убитий своїм братом Сетом та повернувся до життя завдяки своїй дружині Ісіді, є одним з найвідоміших міфів єгипетської міфології.
Узагалі, релігія та міфологія в Середньому царстві відображали складний світогляд єгиптян того часу та впливали на всі сфери життя країни.
Падіння Середнього царства
Падіння Середнього царства (2005-1715 до н.е.) є однією з найбільш загадкових та досі не повністю розгаданих подій в історії Стародавнього Єгипту. Хоча точні причини падіння цього державного утворення невідомі, дослідники вважають, що до падіння допомогли різні фактори, такі як:
Збільшення влади місцевих князів, які почали протистояти центральній владі та брати на себе більше повноважень.
Кліматичні зміни, які призвели до періоду сухості та голоду. Це зробило економіку Середнього царства менш стійкою та призвело до зменшення податків, які сплачувалися до центральної влади.
Наїзди з південного сходу. Групи племен з Південного Судану нерідко нападали на території Середнього царства та залишали після себе руйнування та хаос.
Загалом, падіння Середнього царства призвело до періоду розпаду та хаосу в Стародавньому Єгипті, що тривав близько 150 років до настання Нового царства. У цей період держава була розділена на кілька незалежних частин, які були у постійній війні між собою.
Висновки
Середнє царство (2005-1715 до н.е.) є одним з найважливіших періодів в історії Стародавнього Єгипту. Цей період був характеризований значним економічним та культурним розвитком держави, що дозволило їй стати однією з наймогутніших держав світу того часу.
В цей період було створено нову систему управління, що була основана на ієрархії князів та великих чиновників, які контролювали територію держави та розвивали сільське господарство. Торгівля та ремесло теж розвивалися дуже швидко, що забезпечувало процвітання економіки та збільшення багатства держави.
У цей період було також відновлено культурне життя, відкрито нові храми та здійснено значні будівельні проекти. Багато з них стали свідками до наших днів і є важливим джерелом для вивчення історії цього періоду.
Релігійне та міфологічне життя також розвивалися дуже швидко в Середньому царстві. Були винайдені нові боги, які стали відображенням нових вірувань та ідеології держави.
Незважаючи на все це, Середнє царство було порушене різними факторами, які призвели до його падіння. Проте, залишаючись одним з найбільш визначальних періодів в історії Стародавнього Єгипту, Середнє царство має значний вплив на подальший розвиток країни, а його досягнення є прикладом того, як велика держава може бути успішною, якщо вона вміє правильно організувати своє суспільство та економіку.
