Перший перехідний період є епохою єгипетської історії, яка тривала з середини 23-го століття до середини 21-го століття до нашої ери. Цей період наступив після кінця Стародавнього Єгипту і перед початком середнього Єгипту.
Цей перехідний період характеризувався політичною та соціальною нестабільністю в Єгипті. Часті зміни влади та боротьба між різними регіонами в країні призвели до розпаду Єгипетської держави на кілька незалежних територій.
Культурні зміни також відбувалися під час першого перехідного періоду. Наприклад, писемність розвивалася від ієрогліфів до ієратичної та демотичної писемності, що спростило письмову комунікацію і робило її доступнішою для широкого кола людей.
Перший перехідний період закінчився в середині 21-го століття до нашої ери з появою Другого проміжного періоду, коли Єгипет знову об’єднався під владою Фараонів.
Передумови перехідного періоду
Передумови перехідного періоду Єгипетської держави, який тривав з середини 23-го до середини 21-го століття до нашої ери, включають:
Кліматичні зміни: За останні тисячоліття в Єгипті були помітні коливання клімату. Суші в країні ставало більше, і це мало вплив на зрошення ґрунтів та забезпечення достатньої кількості води для зростання рослин. Це може бути причиною того, що деякі регіони Єгипту стали менш родючими, а сільське господарство стало менш продуктивним.
Економічні труднощі: Також, Єгипет мав економічні труднощі в цей період, які пов’язані зі зниженням торгівлі та виробництва товарів. Це призвело до того, що економіка країни почала ослаблюватися, і це могло вплинути на стабільність держави.
Політична нестабільність: Наростаюча політична нестабільність також внесла свій внесок у початок перехідного періоду Єгипетської держави. Воєнні конфлікти між різними регіонами країни змусили багатьох місцевих правителів змінювати свої політичні та військові альянси.
Зміна соціальних умов: Наростаюча соціальна нерівність також могла вплинути на перехідний період. Великі землевласники та клас священників стали ще більш впливовими, тоді як бідніші шари населення зазнали зростаючої нерівності та обмеження в своїх соціальних та економічних правах.
Ці фактори разом спричинили зміни в державному устрої та соціальній структурі Єгипту, що відображалося в перехідному періоді. Починаючи з середини 23-го століття до нашої ери, країну відвідували номадські племена, які спричинили соціальні та політичні зміни. У цей період були створені різні держави, які конкурували між собою за владу та ресурси. Найбільш відомою з них є держава Гіксосів, яка була підкорена Єгиптом в кінці перехідного періоду.
Перехідний період також відображається в архітектурі, мистецтві та культурі Єгипту. Наприклад, у цей період з’явилися нові форми письма, нові релігійні та культурні традиції, а також нові форми архітектури та скульптури. На думку дослідників, це свідчить про те, що перехідний період є періодом інновацій та змін, який поклав основу для подальшого розвитку Єгипетської держави.
Крах Стародавнього Єгипту, який відбувся в перехідний період (середина 23 – середина 21 ст.), був наслідком декількох факторів, які сприяли занепаду держави.
Одним з таких факторів були повстання та боротьба між різними фракціями влади. Це призвело до політичної нестабільності та погіршення економічної ситуації в країні. На фоні цих подій, Єгипет почав втрачати свою територіальну цілісність, зокрема, деякі землі були підкорені номадським племенам.
Іншим фактором були зовнішні загрози, зокрема, напади номадських племен, зокрема Гіксосів, які були більш сильними та організованими, ніж єгипетська армія. Гіксоси зуміли захопити частину Єгипту та створити свою владу на цих територіях.
Також важливою причиною була економічна криза, пов’язана зі зменшенням виробництва та збільшенням податків. Це призвело до зниження життєвого рівня населення та виникнення голоду.
У результаті цих факторів, Стародавній Єгипет зазнав краху, а його влада була підкорена Гіксосами, які правили в Єгипті наступні 150 років. Однак, після цього періоду настали Новий Царський період, під час якого Єгипет відновив свою владу та культуру, ставши однією з найвідоміших та найбільш розвинених держав Давнього світу.ах Стародавнього Єгипту
Причини політичної нестабільності
Політична нестабільність була однією з найбільш вагомих причин краху Єгипетської держави в перехідний період (середина 23 – середина 21 ст.). Основні причини політичної нестабільності включають:
Конфлікти між різними владними фракціями: Впродовж цього періоду владні еліти боролися між собою за владу та контроль над різними регіонами країни. Це призвело до інтриг, зради та вбивств, що дестабілізувало державу.
Вплив придворних чиновників: Придворні чиновники, що мали значний вплив на фараона, часто конфліктували між собою. Їхній боротьбі за владу приділялося надмірне значення, що допомагало досягнути лише короткострокових цілей, але не сприяло стабільності держави.
Зниження авторитету фараонів: Фараони втратили свій вплив на різні регіони країни, що призвело до зменшення поваги до них серед населення. Це стало наслідком ефективної роботи приватних армій, які здійснювали завоювання територій на свій розсуд.
Економічна криза: Економічні проблеми, які включали зниження виробництва та збільшення податків, також сприяли політичній нестабільності. Це зменшило рівень життя населення та спричинило голод, що зробило людей більш схильними до участі в повстаннях та бунтах.
Наростаюча загроза з боку іноземних держав: Іноземні держави, такі як Греція, Персія та інші, почали активно втручатися в справи Єгипту. Це створило нові конфлікти та погіршило політичну ситуацію в країні.
Релігійні конфлікти: У цей період в Єгипті виникло кілька нових релігійних культів, що було часто пов’язано з політичною боротьбою. Це призвело до конфліктів між різними релігійними групами, що додало ще більше напруження до вже нестабільної ситуації.
Недостатня увага до оборони: У той час, коли держава потерпала від економічної кризи та політичних конфліктів, недостатня увага була приділена обороні країни. Це призвело до появи ворожих держав, які змогли використати цю слабкість та захопити частину території Єгипту.
Усі ці причини об’єдналися, створивши нестабільну та конфліктну ситуацію, що призвела до краху Єгипетської держави в перехідний період.
Соціальне та політичне життя в перехідний період
Соціальне та політичне життя в перехідний період Єгипетської держави було дуже складним та нестабільним. Суспільство було роздробленим та розділене на декілька сил, що боролися за владу.
Політична ситуація була надзвичайно складною, адже на початку перехідного періоду Єгипет був розділений на дві держави: Верхній та Нижній Єгипет. У кожній з цих держав були свої владні структури, керівники та правителі.
При цьому, навіть в рамках кожної держави було багато конкуруючих сил. Так, у Верхньому Єгипті влада належала главі держави, який контролював величезну територію. Але в кожному окрузі було багато місцевих правителів, які були практично незалежними. У Нижньому Єгипті влада належала фараону, але насправді це була фігура, яку контролювали могутні пристави та правителі регіонів.
У цей період також розвивалися різні соціальні класи. Верхівка соціальної піраміди складалася з фараонів та їхньої сім’ї. Під ними були правителі регіонів, багаті купці та ремісники. На нижній частині соціальної піраміди були прості робітники, селяни та раби.
Релігія грали дуже важливу роль в житті єгиптян в перехідний період. Релігійні лідери використовували свої релігійні знання та практики, щоб здобути владу. Багато нових релігійних культів з’явилися в цей період, які часто були пов’язані з політичним або соціальним протестом. Наприклад, культ Амона став надзвичайно популярним у Верхньому Єгипті, і це дозволило йому збільшити свою владу та стати одним з найбільш впливових культів.
Також в перехідний період з’явилися нові форми мистецтва та архітектури. У цей період було споруджено багато нових храмів та пам’ятників. Але, на відміну від попередніх епох, ці пам’ятники були зроблені з менш цінних матеріалів та мали меншу розкішність. Багато з цих храмів були також споруджені на підставі раніше побудованих структур, що свідчить про занепад та економічну нестабільність країни.
Однак, незважаючи на політичну та економічну нестабільність, Єгипет зумів зберегти свою культурну та релігійну спадщину. Багато з традицій, які були створені в цей період, живуть і досі в культурі сучасного Єгипту.
Виникнення “Другого проміжного періоду”
Другий проміжний період є продовженням перехідного періоду в Єгипетській державі та охоплює період збільшення впливу древніх царств, таких як Файюм та Теба, у північному Єгипті, що спричинило зменшення впливу центральної влади. Цей період тривав приблизно з 1782 року до 1570 року до н.е.
Однією з головних причин виникнення Другого проміжного періоду стала боротьба між різними володарями за владу над країною. Внаслідок цього було створено декілька окремих держав, які незалежно відбудовували свої економіки та розвивали свої культури. Зменшення впливу центральної влади призвело до збільшення впливу місцевих еліт на соціальне та політичне життя країни.
Іншою причиною були вторгнення іноземних народів, зокрема гіксосів, які завоювали верхній Єгипет та почали підривати владу держави. Гіксоси використовували нову зброю та технології, які давали їм перевагу в битвах, що спричинило зменшення впливу Єгипту на Сході.
Протягом Другого проміжного періоду було створено кілька незалежних держав, які були на території Єгипту. Найбільшими серед них були держави Гераклеополя, Теби та Гермополя. Владарі цих держав були своєрідними підприємцями, які використовували нові економічні технології для підвищення свого статусу та багатства. Також у цей період з’явилися нові форми мистецтва та архітектури, зокрема з’явився стиль розпису стін, відомий як “сухе фарбування”, що був більш простим і менш деталізованим, ніж раніші стилі.
У цей період також відбулося зміцнення віри в бога Амона, який став патроном Теби та військових операцій. Великий храм Амона став найбільшим та найбагатшим в Єгипті, і його священники стали однією з найвпливовіших соціальних груп.
Роль різних правителів та династій у перехідному періоді
Перехідний період Єгипетської держави (середина 23 – середина 21 ст.) охоплює період близько 200 років після кінця Добробуту Стародавнього Єгипту, коли держава була роздробленою на ряд незалежних царств. У цей період відбувалися важливі політичні, соціальні та культурні зміни, а також низка іноземних нашестів.
Династія Тринадцятого фараона Хетаусера, яка панувала близько 50 років (середина 23 ст.), була першою династією перехідного періоду. Хетаусер намагався зміцнити свою владу та відновити державний авторитет, проте його правління було короткочасним та неуспішним.
Наступна династія, Друга проміжна (близько 1650-1550 рр. до н.е.), складалася з кількох короткочасних фараонів. Цей період був періодом хаосу та безладу, коли влада була роздроблена між різними фараонами та провінційними правителями. В цей період також відбувалися іноземні нашестя, зокрема з боку гіксосів, які вважаються першими іноземними завоювачами Єгипту.
Династія Шістнадцятого фараона Ахмоса І (близько 1550-1525 рр. до н.е.) була відома своєю боротьбою проти гіксосів та відновленням державного авторитету. Ахмоса І та його наступники заснували Нове царство Єгипту, яке стало наймогутнішою державою на Близькому Сході.
Головні події та досягнення перехідного періоду
Перехідний період Єгипетської держави (середина 23 – середина 21 ст.) був хаотичним періодом в історії стародавнього Єгипту, який характеризувався змінами династій та періодичними вторгненнями іноземців. Ось деякі з головних подій та досягнень цього періоду:
Початок періоду – звалювання династії Хеопса: У 2181 році до н.е. династія фараонів, яка панувала впродовж багатьох століть, була звалена. Це ознаменувало початок перехідного періоду.
Початок першої проміжної періоду: Після звалення династії Хеопса настала перша проміжна періоду, яка тривала близько 150 років.
Заснування династії Середнього Єгипту: У середині першої проміжної періоду була заснована династія Середнього Єгипту. Це була перша з декількох династій, які панували під час перехідного періоду.
Заснування династії Гіксосів: Приблизно в 1674 році до н.е. до Єгипту прийшли іноземні завойовники, відомі як гіксоси. Вони заснували свою династію, яка панувала більш як 100 років. Гіксоси були дуже впливовими, вони впроваджували нові технології та культури в Єгипет.
Спроби повернути контроль над країною: Єгипетські фараони намагалися вигнати гіксосів з країни. У цьому їм допомогли інші народи, в тому числі і Ассирія.
Заснування династії Другого періоду: У 1550 році до н.е. Єгипет був об’єднаний під владою фараона Ахмоса I, який заснував династію Другого періоду. Ця династія зміцнила контроль над країною та вигнала гіксосів.
Розвиток літератури та мистецтва: Під час перехідного періоду розвивалася література та мистецтво. Були написані релігійні тексти та історичні записки, а також створені скульптури та фрески.
Розвиток торгівлі: Під час перехідного періоду Єгипет розвивав свою зовнішню торгівлю. Були встановлені торгові зв’язки з іншими державами, в тому числі з Критом та Міноєю.
Розквіт архітектури: Під час перехідного періоду Єгипет став свідком розквіту архітектури. Були побудовані величезні храми та піраміди, які стали символом стародавнього Єгипту.
Закінчення перехідного періоду: Перехідний період закінчився приблизно в 2040 році до н.е., коли Єгипет був об’єднаний під владою фараона Ментухотепа II, який заснував династію Середнього царства. Це ознаменувало початок нової ери в історії Єгипту.
Наслідки перехідного періоду
Період середини 23 – середини 21 століть до н.е. був важливим для подальшого розвитку Єгипетської держави та її взаємодії з іншими цивілізаціями. На той час, Єгипет був однією з провідних держав Середземномор’я та Сходу, і був на фоні торгівлі та дипломатії з багатьма іншими народами.
Одним з найбільш важливих етапів в історії Єгипту було створення Нового Царства (починаючи з 1550 р. до н.е.), що сприяло значному зростанню державної могутності та розвитку культури та науки. У цей час, Єгипет був у контакті з численними цивілізаціями, зокрема з Міносом, Хеттами та Ассирією.
Взаємодія з Міносом (на островах Крит) сприяла розвитку торгівлі та культурного обміну між цими двома державами. Мінояни привозили до Єгипту дорогоцінні матеріали, наприклад, золото, срібло та шовк, а також сірники та зброю. У свою чергу, Єгипет поставляв Міносу зброю та хліб.
Єгипетська держава також взаємодіяла з Хеттами, державою на території сучасної Туреччини, яка була в той час однією з найсильніших держав світу. Взаємодія з Хеттами сприяла розвитку торгівлі та дипломатії між державами, і була основою для укладення договору між Єгиптом та Хеттами, що відбулося в 1258 р. до н.е.
Взаємодія з Ассирією була в основному характеризована конфліктами та війнами, але також сприяла розвитку торгівлі та культурного обміну. Єгипет та Ассирія були відомі своїми багатими ресурсами, і це сприяло розвитку торгівлі між цими державами. Єгипетський фараон Тутмос III, наприклад, відправляв експедиції до Ассирії для отримання рідкісних матеріалів та товарів.
У цей період Єгипет також займався розвитком своєї власної культури та науки. Наприклад, у цей час були споруджені величезні храми та піраміди, і розвивалися такі науки, як математика, астрономія та медицина.
Загалом, взаємодія Єгипту з іншими цивілізаціями у середині 23 – середині 21 ст. до н.е. сприяла розвитку державної могутності та культурного нарощування. Торгівля та дипломатія з іншими державами забезпечували Єгипту багатство та знання, які були використані для розвитку внутрішніх справ. Таким чином, цей період став важливою підвищувальною сходинкою для подальшого розвитку Єгипетської держави.
