Вавилонія в XII-XVII ст. до н. е.

Вавилонія – давнє місто на річці Євфрат, що стало великою імперією. У XII-XVII ст. до н.е. Вавилонію керували такі династії, як Хаммурапі, Каситська та Еламу. У суспільстві була визначена класова структура, а релігія та культура відігравали важливу роль. Економіка базувалась на сільському господарстві та торгівлі. Вавилонський цар Хаммурапі відомий своїм кодексом законів, що містив понад 280 статей. Вавилонія залишається визначним історичним місцем до цього дня.

Політична історія Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е.

В XII-XVII ст. до н.е. Вавилонію керували династії Хаммурапі, Каситська та Еламу. Династія Хаммурапі відома своїм законодавством, яке згуртувало й упорядкувало імперію. Каситська династія пережила період падіння і знову піднеслася до влади. Династія Еламу, що складалася з еламських завойовників, правила Вавилонією в кінці XV ст. до н.е. Після цього місто було підкорене Амореями та Ассирією. Політична історія Вавилонії відображає постійні зміни влади та союзів між сусідніми державами.

Династія Хаммурапі

Династія Хаммурапі була однією з давніх династій Вавилонії, яка правила від приблизно 1792 до 1750 року до н.е. Її найбільш відомим правителем був Хаммурапі, який став засновником імперії та утвердив свій авторитет завдяки створенню законодавчої збірки – Кодексу Хаммурапі. Цей кодекс містив понад 280 законів та регулював майже всі сфери життя давнього Вавилону. Династія Хаммурапі добре впоралася зі своїми сусідами, але після Хаммурапі імперія стала зменшуватися впродовж наступних століть. Також досягнення в галузі математики, літератури та релігії зробили династію Хаммурапі однією з найбільш значущих в історії Вавилонії.

Каситська династія

Каситська династія правила Вавилонією від приблизно 1595 до 1155 року до н.е. Під час її правління імперія пережила період падіння, але потім знову піднялася до влади. Каситська династія вважається першою династією Вавилону, яка була в стані створити централізовану державу. Вона також зробила великий внесок у розвиток культури та мистецтва давнього Вавилону. Під час правління Каситської династії відбулося багато важливих подій, таких як війни з Ассирією та Мітанією, а також будівництво палаців та храмів. Загалом, Каситська династія мала значний вплив на історію Вавилону та давнього Сходу.

Каситська династія II

Каситська династія II, також відома як Друга династія Ісін, правила Вавилонією від приблизно 1155 до 1026 року до н.е. Ця династія була наслідником Каситської династії, але її правителі не мали такого ж впливу на імперію, як їх попередники. Під час їх правління Вавилонія пережила внутрішні конфлікти та воєнні конфлікти з сусідніми державами, такими як Елам та Ассирія. Незважаючи на це, Друга династія Ісін залишила вагому спадщину в культурі та мистецтві, зокрема в архітектурі, літературі та релігії. Досягнення Каситської династії II в культурній сфері залишилися важливими для подальшого розвитку давнього Вавилону та Сходу в цілому.

Династія Еламу

Династія Еламу – це династія, яка правила Вавилонією в період з 1155 по 1025 роки до н.е. Вона отримала свою назву від Еламу – могутньої держави, що знаходилася на території сучасного Ірану. Під час її правління Вавилонія пережила період політичної та економічної нестабільності, а також війн з Ассирією. Історики відзначають, що Еламська династія, незважаючи на свої досягнення в культурній та мистецькій сферах, не змогла вирішити проблеми Вавилонії, що призвело до її подальшого занепаду. Водночас, ця династія залишила значний слід в історії Вавилону, зокрема в архітектурі, мистецтві та релігії.

Соціальна історія Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е.

В період XII-XVII ст. до н.е., Вавилонія була однією з найбільш значущих цивілізацій на території Межиріччя. Суспільство Вавилонії було суспільством класів, з яких найважливіші були два – верховний чернець і цар.

У цей період відбулось кілька важливих подій у соціальній історії Вавилонії. Наприклад, в XIII ст. до н.е. правитель Хаммурапі створив законодавчу систему, відому як “Кодекс Хаммурапі”, що встановлював стандарти для всіх аспектів життя, від кримінального правосуддя до шлюбного права.

В XV ст. до н.е. Вавилонія зазнала вторгнення еламітів, що привело до деяких соціальних змін. Наприклад, зростання впливу верховного священицтва, яке стало головним захисником Вавилонії від зовнішнього ворога. Це призвело до розвитку культури і віри, і до збільшення чисельності релігійних святинь.

У XVI ст. до н.е. влада у Вавилонії була захоплена каситами, які стали правити країною протягом майже століття. Це призвело до зменшення впливу верховного священицтва і збільшення впливу царя.

У XVII ст. до н.е. Вавилонія стала частиною імперії Хеттів. Це призвело до змін у культурі і торгівлі, оскільки Хетти забезпечили стабільність і процвітання регіону. Однак, відносини між Вавилонією та Хеттами погіршилися в кінці XVII ст. до н.е., що привело до деяких соціальних змін і децентралізації влади.

Усі ці події відбилися на соціальній історії Вавилонії. Кодекс Хаммурапі, який став найвідомішим законодавчим актом Вавилонії, встановив стандарти правосуддя, які використовувалися протягом багатьох століть. Також в цей період було засновано багато релігійних святинь, що сприяло розвитку культури і віри у Вавилонії.

Зменшення впливу верховного священицтва і збільшення впливу царя, яке сталося під час правління каситів, привело до змін у соціальній структурі Вавилонії. У XVII ст. до н.е., коли Вавилонія стала частиною імперії Хеттів, збільшився вплив імперії на культуру і торгівлю Вавилонії.

У кінці XVII ст. до н.е., коли відносини між Вавилонією та Хеттами погіршилися, влада в країні децентралізувалася, що призвело до змін у соціальній і політичній структурі Вавилонії. У цей період також з’явилася нова група влади – “шлюбні родини”, які мали значний вплив на політику і суспільство Вавилонії.

Усі ці соціальні зміни і події склали історію Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е. і відобразили важливі аспекти її культури, суспільства і політики.

Класова структура суспільства

Класова структура суспільства Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е. була складною та різноманітною. Суспільство Вавилонії було поділене на декілька класів, залежно від соціального стану, належності до релігійної або цивільної еліти, а також від майнового статусу.

Найвищим класом суспільства була верхня еліта, до якої належали царська династія, високопосадовці, чиновники, священики та військові лідери. Вони мали доступ до політичної влади, високого соціального статусу та багатства.

Наступним класом була середня верства, до якої входили торговці, ремісники, селяни та інші люди, що займали середні позиції в соціальній ієрархії. Вони мали певний рівень майнового статусу, але не мали доступу до політичної влади.

Найнижчим класом були раби та безземельні селяни, які були власністю верхньої еліти. Вони не мали права володіти майном, були підконтрольні своїм власникам та працювали на них.

Крім того, у Вавилонії існувала ієрархія за релігійним статусом, яка полягала в тому, що священики мали великий вплив на суспільство, а їхній статус був набагато вищим за інших людей.

Отже, класова структура суспільства Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е. була розділена на верхню, середню та нижню верстви, залежно від соціального статусу та майнового стану. Релігійна ієрархія також відігравала важливу роль у класовій структурі суспільства.

Релігія та культура Вавилонії

Релігія та культура Вавилонії були дуже важливими частинами життя населення в цій давній цивілізації. Релігійна система Вавилонії була політеїстичною, тобто віруванням у багатьох богів, які уособлювали різні аспекти життя та природи. Один з найвідоміших богів цієї пантеону був Мардук, який вважався богом неба, справедливості та перемоги.

Культура Вавилонії також мала великий вплив на всесвітню історію. Вони розвинули власну систему письма – клинопис, який використовувався для записування документів, літературних творів та інших важливих даних. Вавилонці також були відомі своєю астрономією та математикою. Вони створили астрономічну таблицю, яка дозволяла прогнозувати рух планет та зірок на небі, а також винахідливо використовували систему числення в шістдесяти, що зберігалася в культурі цієї цивілізації до середини І тисячоліття н.е.

Крім того, культура Вавилонії також відома своїми великими будівництвами та архітектурою. До найвідоміших пам’яток належать вежі зігратки – величезні пірамідоподібні споруд. Також відомі вавилонські ворота Іштар, що були символом цієї цивілізації та її культури.

Економічна історія Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е.

Економічна історія Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е. характеризувалася розвинутою аграрною економікою та активною торгівлею.

Основним господарським сектором було сільське господарство, яке базувалося на розвиненій системі ірригації та полівництва. Вавилонці вирощували різні культури, такі як пшениця, ячмінь, вівсо, оліюниця, виноград та датські пальми. Також займалися рибальством та скотарством.

Торгівля також була важливим сектором економіки Вавилонії. Вони здійснювали торгівлю з іншими країнами за допомогою річкового транспорту на річках Євфрат та Тигр. Торгові шляхи ведуть до Індії, Ірану та Месопотамії. Також Вавилонія була центром керамічного виробництва, текстилю та ремесла.

Управління економікою було централізованим та контролювалося царською владою. Також існували комерційні організації, що займалися розвитком торгівлі та фінансами. Важливими формами споживання були також культурні події та свята, на яких люди споживали їжу та напої, які вироблялися в рамках економіки цієї давньої цивілізації.

Отже, економічна історія Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е. була розвиненою та маніфестувала себе через активне сільське господарство та торгівлю. Ця економіка забезпечувала потреби внутрішнього ринку та забезпечувала торгівлю з іншими країнами.

Сільське господарство та торгівля

Сільське господарство та торгівля були двома основними секторами економіки Вавилонії в XII-XVII ст. до н.е.

Сільське господарство було основним джерелом забезпечення продуктами харчування населення. Вавилонці використовували складну систему ірригації для поливу земель і забезпечення врожаїв. Основними культурами були пшениця, ячмінь, вівсо, оліяниця, виноград та датські пальми. Землеробство було здійснюване на плодючих землях, що знаходились між річками Євфрат та Тигр. Рибальство та скотарство також були поширені в господарстві.

Торгівля була важливим сектором економіки Вавилонії. Вони здійснювали торгівлю з іншими країнами за допомогою річкового транспорту на річках Євфрат та Тигр. Торгові шляхи ведуть до Індії, Ірану та Месопотамії. Також Вавилонія була центром керамічного виробництва, текстилю та ремесла. Торгові шляхи вели до багатьох країн, включаючи Єгипет, Індію та Іран. Зокрема, Вавилонія відома своїм багатством та торговельними зв’язками з Єгиптом, з яким вони вели торгівлю золотом, сріблом, тканинами та іншими товари.

Управління економікою було централізованим та контролювалося царською владою. Також існували комерційні організації, що займалися розвитком торгівлі та фінансами. Важливими формами споживання були також культурні події та свята, на яких люди споживали велику кількість їжі та напоїв. У Вавилонії також була розвинута система міри та ваги, що сприяла розвитку торгівлі.

У загальній картині можна виділити, що сільське господарство та торгівля були двома основними галузями економіки Вавилонії. Багаті землі між річками Євфрат та Тигр забезпечували населення продуктами харчування, а торгівля з іншими країнами дозволяла Вавилонії отримувати іноземні товари, що збагачувало культуру та розвиток суспільства. Управління економікою було централізованим та контролювалося царською владою, а також існували комерційні організації, що займалися розвитком торгівлі та фінансами.

Міське господарство та ремесла

У Вавилонії, як і в інших великих державах того часу, міста виконували роль центрів політичного та економічного життя. Міське господарство було розвинуте та різноманітне, включаючи будівництво та утримання храмів, палаців, міських стін, водоводів та інших інфраструктурних споруд.

Ремесла також були розвинуті в містах Вавилонії. Вони включали кераміку, текстиль, ковальство, зброярство, золото- та сріблообробку, камене- та деревообробку та інші галузі. Ремісники працювали у майстернях та гільдіях, що забезпечувало якість та контроль за виробами.

Також у містах розвивалась торгівля товарами, що виготовлялись у місцевих майстернях та сільськогосподарськими продуктами. Міста Вавилонії були важливими торговими центрами на перетині культурних та торгових шляхів, що забезпечувало їх збагачення та розвиток.

Управління міським господарством та ремеслами контролювалося царською владою, яка встановлювала податки та регулювала виробництво. Крім того, були створені організації, що займалися розвитком торгівлі та міського господарства, такі як гільдії та товариства.

 Висновки

Вавилонія в XII-XVII ст. до н.е. була великою державою з розвиненою економікою, культурою та релігією. Вона була заснована на сільському господарстві, яке забезпечувало харчову безпеку країни та займало більшість населення. Торгівля товарами та міське господарство також були розвинуті в містах Вавилонії, що забезпечувало збагачення та розвиток держави.

У Вавилонії була складна соціальна структура, що включала в себе царя, дворянство, священиків, військових та населення, що займалося ремеслами та сільським господарством. Царська влада була централізованою та мала значний вплив на розвиток країни.

Культура Вавилонії була багатошаровою та містила в собі релігійні та міфологічні вірування, літературні шедеври, математику, астрономію та інші досягнення. Величезний вплив на культуру Вавилонії мав Вавилонський кодекс законів, який став одним з перших законодавчих документів в історії людства.

У цілому, Вавилонія в XII-XVII ст. до н.е. була однією з найбільших та найбагатших держав того часу, яка залишила помітний слід у культурі, науці та історії людства.